Онлайн-курси, абонементи, бʼюті-програми й консультації давно купуються в один клік — і так само легко виникає бажання повернути оплату: не сподобався формат, змінилися плани, виконавець відкладає старт. Більшість продавців у таких ситуаціях просто мовчить у месенджерах, і клієнтка опиняється перед вибором: змиритися чи йти в суд. Свіжа практика показує: суд повертає гроші, а межі штрафних нарахувань задає частина третя статті 653 Цивільного кодексу України — зобовʼязання припиняються лише з дня набрання чинності рішенням про розірвання.
Показова історія розібрана в свіжому матеріалі про повернення грошей за курс через суд: клієнтка заплатила 37 250 грн за мовний онлайн-курс і вже за пʼять днів надіслала виконавцю вимогу повернути кошти. Відповіді не було. Довелося розривати договір через суд — і суд стягнув залишок оплати. Здавалося б, історія завершена: гроші повернули 21.06.2025.
Але далі почалося найцікавіше. Позивачка подала другий позов — уже на 154 281,92 грн інфляційних втрат і неустойки за весь час, поки тривав перший процес. Логіка зрозуміла: виконавець користувався грошима роками, поки суди розглядали справу. Львівський апеляційний суд у справі 461/5478/25 постановою від 06.08.2026 у цих 154 тисячах відмовив повністю.
Пастка ховається в моменті припинення договору. Без добровільної угоди про розірвання договір формально діяв до дня набрання чинності судовим рішенням — тут це 09.06.2025, тож за логікою статті 526 ЦКУ до цієї дати не існувало прострочення, на яке можна нараховувати пеню чи інфляційні. Фактична виплата відбулася 21.06.2025 — законним періодом для нарахувань виявилися лише дванадцять днів, а не роки судової тяганини.
Що з цього варто винести кожній, хто купує курси й послуги онлайн. Перше: вимогу про повернення коштів надсилайте письмово і зберігайте докази відправлення — з цього починається будь-який спір. Друге: якщо виконавець ігнорує вимогу, не чекайте місяцями — кожен тиждень мовчання не збільшує ваші майбутні компенсації, бо санкції за період розгляду справи суд не нарахує. Третє: пропозицію виконавця розірвати договір за згодою сторін варто розглядати серйозно — підписана угода фіксує дату припинення зобовʼязань і робить розрахунки прозорими. Четверте: у позові просіть і повернення оплати, і розірвання договору одночасно — окремий другий процес, як показує ця історія, майже нічого не додає. Пʼяте: інфляційні й три проценти річних рахуйте тільки від дати набрання чинності рішенням до дня фактичної виплати — і не платіть зайвий судовий збір за завідомо програшні суми.
До речі, той самий підхід суди застосовують не лише до курсів: передоплата за абонемент у студію, пакет бʼюті-процедур чи консультаційний супровід повертається за тією самою схемою — письмова вимога, розірвання договору, стягнення залишку. Відмінність лише в доказах: що чіткіше у листуванні зафіксовано, за що саме сплачено і які послуги фактично надані, то менше простору для суперечок про суму повернення.
І застереження наостанок: тут описана типова, але не універсальна логіка — якщо у вашому договорі прописані власні умови розірвання чи повернення, розрахунок може бути іншим, тож перед позовом варто звірити свою ситуацію зі свіжою практикою саме за вашою категорією спору.